Описові методи 5 страница

«Проблемне колесо»використовується в комплексних міждисциплінарних соціальних дослідженнях, у яких бе­руть участь соціологи, психологи, журналісти, економісти, педагоги, фахівці в області соціальної психології, соціальні працівники, педагоги тощо. Метод передбачає п'ять етапів і, як мінімум, три «кроки» (для виявленням трьох кіл проб­лем досліджуваного об'єкта); комбінування різних кількісних і якісних методик збирання й аналізу соціальної інформації; створення спеціальних схем-картограм проб­лем досліджуваного соціуму.

Перший етап передбачає вивчення змісту, характеру і гостроти проблем, що їх має досліджувана група людей. Для цього можна проводити анкетування, телефонне чи інше опитування, або різні види інтерв'ю. Наприкінці першого етапу визначають найбільш Описові методи 5 страница важливу й актуальну потребу досліджуваного соціуму, задоволення якої явно утруднене.

Другий етап складається з кількох послідовних дослідницьких кроків. Суть першого кроку — з'ясування методом інтерв'ювання чому, на думку кожного опитувано­го, виникла проблема, виявлена на першому етапі. Резуль­тат — визначення першого кола проблем, від рішення яких залежить задоволення раніше виявленої гострої потреби. Другий крок — знову запитують «чому», але вже стосовно кожної з виявлених на першому кроці причин, що осмис­люються як окремі проблеми. У такий спосіб вибудовують­ся проблеми другого рівня. Третій крок установлює третє, коло проблем досліджуваного мікросоціуму, похідних від



- 66


67 -


кожної проблеми другого кола. Аналогічно можна робити четвертий Описові методи 5 страница, п'ятий і наступний кроки. При цьому проблеми наступного кола деталізують проблеми попереднього кола. Другий і всі наступні кроки реалізуються шляхом групової дискусії за принципом «фокус-групи».

Третій етап — оцінка виявлених проблем усіх кіл і поділ причин проблем кожного кола на такі, що:

• непідвласні мікросоціумові — на які він уплинути не може;

• можуть контролюватися мікросоціумом;

• повною мірою залежать від мікросоціуму — на які він може вплинути вирішальним чином і змінити проб­лемну ситуацію.

Другий і третій етапи супроводжуються створенням картограми — схематичного зображення кіл проблем.

Четвертий етап спрямований на визначення проблем, що їх: варто прийняти як даність, які не залежать від досліджуваного об Описові методи 5 страница'єкта; можна і треба контролювати; на які мікросоціум може впливати. П'ятий етап — підсумкова аналітична робота дослідницької групи, розробка нею сис­теми практичних рекомендацій з рішення проблем обсте­женого мікросоціуму.

Отже, «проблемне колесо» дає змогу з'ясувати опти­мальний набір дій для реального розв'язання соціальних проблем, а також виявити ті соціальні сили, які здатні це

зробити.

До якісних методів, крім діалогічних (глибинні інтерв'ю і фокус-групи), належать і проективні методики.

Застосування проективних методів дає змогу виявити невербалізовувані і / або неусвідомлювані особливості однієї конкретної особи. Тому за допомогою проективних методик досліджують неусвідомлювані мотиви, потреби, цінності, які або неможливо вербалізувати Описові методи 5 страница, або є загроза того, що під час вербалізації захисні механізми людської психіки можуть перекручувати справжні мотиви чи цінності. Вважається, що проективні методи дають змогу уникати можливих перекручувань результатів у бік соціальної бажаності.



Використовують такі групи проективних методів:

конститутивні — структурування, оформлення сти­мулів, надання їм змісту (тест Роршаха);


конструктивні — створення з окремих деталей осмис­леного цілого («тест світу»);

інтерпретативні — тлумачення якої-небудь події, си­туації (ТАТ);

катартичні — ігрові тести у спеціально організованих умовах (психодрама, рольові ігри);

експресивні — малювання на вільну чи задану тему;

тпресивні — перевага одних стимулів (як найбільш ба­жаних) над іншими;

адитивні — завершення речення, розповіді, історії.

Раніше Описові методи 5 страница проективні методи застосовувалися переважно
в клінічній практиці. Однак нині їх широко використову­
ють у соціально-психологічних дослідженнях, оскільки во­
ни висвітлюють ті сторони особистості, які впливають на
здійснення людських учинків. ,

Проективні методики використовують для визначення конкретних звичок і потреб цільової аудиторії, якій адресо­вано певну продукцію (зокрема, газету, журнал чи телепро­граму) .

Недоліками проективних методів є їх нестандартизо-ваність і трудомісткість. Через нестандартизованість ре­зультати проективних тестів можуть бути неправильно інтерпретовані під впливом суб'єктивної думки дослідника. Це принциповий недолік усіх якісних методів, які немож­ливо оцінити на предмет їхньої надійності і валідності. Крім того, проективні методики потребують індивідуальної ро­боти з Описові методи 5 страница кожним випробуваним. Це не лише спричинює заве­лику трудомісткість таких досліджень, а й може призводи­ти до впливу дослідника на поведінку випробуваних.

Традиційним методом дослідження малих груп є соціометричний метод. Терміном «соціометрія» (від ла­тинського зосіеіаз — суспільство і грецького теїгео — вимірюю) позначають:

• теорію малих (безпосередньо контактних) груп, ство­рену Дж. Морено;

• процедури вимірювань соціальних процесів і явищ;

• сукупність методик дослідження психоемоційних відносин членів невеликих за чисельністю соціальних груп, які мають досвід спільної життєдіяльності.

У межах соціометрії застосовується кілька підходів. На­приклад, поведінковий підхід уперше запропонував амерю-

69 -


канський дослідник Дж. Морено: за допомогою запитань-критеріїв отримують інформацію про міжособистісні сто­сунки Описові методи 5 страница в групах, про відношення керівництва — підпорядку­вання в колективі, досліджують такі характеристики групи, як гомогенність, автономія, стратифікація тощо. Це один із найпоширеніших методів дослідження міжособистісних стосунків у педагогіці.

Ще одним підходом до аналізу малих груп є когнітивно-оцінний (методика Дж. Хемфілла). Цей підхід дає змогу вимірювати такі характеристики групи: автономія, конт­роль, близькість, однорідність, поляризація, стабільність, стратифікація. Питальник Дж. Хемфілла містить 150 запи­тань, де членам групи пропонується оцінити різні аспекти групової діяльності за п'ятибальною шкалою.

1.4.2. Анкетне опитування

Класифікація анкетних опитувань. Опитування може бути усне й письмове; анкетування поштою (коли передба­чається повернення опитувального листа заздалегідь оплаче­ним поштовим Описові методи 5 страница відправленням) або на місці (коли дослідник сам роздає анкети і невдовзі збирає заповнені аркуші).

Групове анкетування відрізняється від індивідуального. У першому випадку анкетують одразу до 30 — 40 чоловік: дослідник збирає опитуваних, інструктує їх і залишає для заповнення анкет. Під час індивідуального опитування дослідник звертається до кожного респондента індивіду­ально (наприклад, опитування за місцем проживання).

Доволі поширені опитування через ЗМІ (пресу, радіо, телебачення, Інтернет). Однак такі опитування, як правило, не є репрезентативними (представницькими) стосовно ба­гатьох груп населення, а отже, вони не належать до науко­вих методів дослідження громадської думки. Проте пресові опитування цілком виправдані для вивчення думок читачів якихось конкретних Описові методи 5 страница видань (глядачів певних програм чи каналів) про їхнє ставлення до певних та їх висвітлення у цьому виданні, про зміст і оформлення видання тощо. Це є потужним засобом зворотного зв'язку і коригування ре­дакційної політики.

Референдуми, плебісцити, вибори. Ці політичні заходи пов'язані з опитуванням населення, а тому їх можна вико­ристовувати для соціологічного аналізу суспільної думки і


ступеня соціальної напруженості. На жаль, питання, що ви­носяться на народне голосування, в угоду політичним інте­ресам розробляються з порушенням наукових вимог. Це різко зменшує цінність отриманих результатів, але не ви­ключає доцільності врахування таких даних у дослідницькій роботі, наприклад, при конструюванні Описові методи 5 страница гіпотез.

Підготовка опитувань. Готуючи анкетне опитування, варто дотримуватися такої послідовності дій:

1) чітко сформулювати мету дослідження та відомості, які передбачається одержати, а також визначити, які саме запитання треба поставити і в якій формі;

2) визначити кількість і склад опитуваних (обрати вибірку). Якщо досліджуються проблеми, які стосуються всіх соціальних прошарків, тоді оптимальна кількість опи­туваних складає 1 —1,5% від загальної чисельності населен­ня. Якщо ж опитування проводиться серед окремих груп, то кількість респондентів може досягати 10% від облікового складу такої групи. У невеликих колективах варто опитува­ти всіх його членів. При усних, телефонних чи експрес-опи-туваннях із поточних питань, які не потребують глибокого аналізу, достатньо Описові методи 5 страница опитати кілька десятків чоловік (до­кладніше про принципи формування вибірки див. далі в цьому параграфі, а також у параграфі 2.1.);

3) розробити інструмент опитування (анкети, питальни­ки). Запитання треба формулювати стисло, чітко й одно­значно, не допускаючи різних тлумачень, уникаючи пря­мих, «лобових» запитань, особливо, якщо вони стосуються приватного життя опитуваних, їхньої самооцінки і под. Щоб одержувана інформація була більш об'єктивною, треба вво­дити в анкети перевірочні запитання, які стосуються тієї са­мої теми, але інакше сформульовані. Це дає змогу отримати непряме підтвердження відповіді на основне запитання (до­кладніше вимоги до запитань див. далі в цьому параграфі);

4) проведення зондажного (за необхідності Описові методи 5 страница) й основного анкетування. Як правило, опитування доцільно проводити анонімно (тобто, щоб респондент не вказував свого прізви­ща) . Це підвищує достовірність отриманої інформації;

5) обробка заповнених анкет, інтерпретація даних,
підготовка висновків (докладніше див. розділ 2);

6) розробка рекомендацій з подолання небажаних про­
цесів (якщо анкетування виявило наявність таких процесів



- 70


71 -


чи тенденцію до їх появи). Прогнозування можливих наслідків від реалізації розроблених рекомендацій;

7) реалізація розроблених рекомендацій (уживання конкретних заходів);

8) періодичні анкетування для перевірки правильності вживання заходів і відстеження результатів.

Анкетне опитування для цілей журналістикознавства, як правило, закінчується етапом 5 або 6.

Опитування часто втрачає сенс, якщо відповіді респон­дентів не будуть проаналізовані за їхніми соціальними і де­мографічними Описові методи 5 страница характеристиками. Тому під час опитування респонденти, як правило, заповнюють «паспортички»: відповідні дані про кожного опитаного (стать, вік, місце проживання, соціальний статус тощо). Повний перелік та­ких відомостей залежить від мети дослідження.

Принципи добору респондентів. Для збільшення до­стовірності опитування важливо правильно дібрати склад і кількість респондентів. Є певні принципи такого добору:

• простий випадковий добір застосовується тоді, коли в опитуванні треба зафіксувати природний розкид ду­мок представників різних соціальних груп, який відбиватиме розкид у генеральній сукупності;

• формування групи опитуваних респондентів за прин­ципом рівних квот. Наприклад, треба визначити, що думають про конкретну телепрограму мешканці містечка N. У цьому Описові методи 5 страница випадку треба мати дані про віко­вий, статевий, національний тощо склад населення цього міста й, добираючи з мешканців містечка рес­пондентів у групу опитування, дотримувати відповідний відсоток (квоту) за віком, статтю, національністю тощо;

• метод «сніжної лавини», коли в респондентів запиту­ють, чи не знають вони людей, що підходять за тими чи іншими ознаками для включення у вибірку;

• двоступінчаста вибірка, коли зі сформованої великої вибірки респондентів за певними критеріями відби­рається підвибірка, яка й буде основним об'єктом дослідження.

Простий випадковий добір і метод рівних квот краще застосовувати тоді, коли треба з'ясувати думку різних про­шарків населення щодо певних Описові методи 5 страница питань. Метод «сніжної ла-


вини» ефективний тоді, коли треба зіставити думки фахівців з якогось питання. Він особливо дієвий при екс­пертному опитуванні, коли список експертів поповнюється за допомогою вже опитаних осіб. Двоступінчасту вибірку доцільно використовувати при формуванні фокус-груп.

Помилки опитувань виникають, як правило, через не­професійно складені анкети та некоректні методи ведення опитування. Наприклад, думка жителів столиці з приводу будь-якого питання далеко не завжди збігається з думкою населення провінції, а отже, робити висновки про позицію населення України, опитавши лише киян, є грубою помил­кою опитування. Слабким місцем анкетних опитувань є свідомі чи мимовільні помилки у вибірці, коли Описові методи 5 страница з вибірки ви­лучаються «небажані» соціальні групи (наприклад, не опи­тують пенсіонерів, визначаючи міру задоволення населен­ня якістю життя). За цих обставин опитування може стати засобом самообману чи підтасувань.

Вимоги до опитування. Опитування має тривати не більше ЗО — 40 хвилин, інакше респондент утомлюється й ос­танні запитання залишаються без повноцінних відповідей. Перше запитання має бути нейтральним, а не дискусійним чи насторожуючим. Важкі запитання доцільно помістити в середину, щоб респондент мав час «увійти» в тему.

Запитання повинні відповідати вимогам логіки: на по­чатку мова має йти про встановлення якого-небудь факту, а потім уже про його оцінювання. Важливо, щоб інтерес до предмета Описові методи 5 страница опитування не зменшувався, а збільшувався. Як­що в анкеті з'являється новий розділ, то треба «підвести» опитуваного до нової теми, наприклад, звернутися до нього: «А тепер ми просимо Вас висловити свою думку про...». Складніші запитання варто чергувати з простішими.

Класифікація запитань. За формою запитання поділя­ються на:

• відкриті запитання припускають оригінальну оповідальну відповідь у вигляді слова, речення чи кількох речень. Візуально ці запитання виділяються тим, що за ними подають кілька порожніх рядків, які треба заповнити. Отримана відповідь при цьому но­сить природний характер, дає максимум інформації за темою дослідження. Однак відкриті запитання призводять до труднощів, пов'язаних з обробкою от Описові методи 5 страница-



- 72


73 -


риманих відповідей, зокрема, з їхнім кодуванням (до­кладніше див. п. 2.1.);

• закриті запитання — за запитанням подаються мож­ливі варіанти відповідей, з яких респондент має обра­ти одну відповідь;

• напівзакриті запитання. Тут поряд з набором наведених варіантів відповідей респондентові надається вільний ря­док, де він може висловити свою думку у вільній формі, тобто поєднано ознаки відкритості і закритості;

• шкальні запитання. Варіанти відповідей на ці запитання даються у вигляді шкали, в якій треба відмітити той чи інший показник (наприклад, «безперечно так — скоріше так — і так, і ні — скоріше ні — безперечно ні»);

• альтернативні запитання припускають відповіді за принципом «так — ні»;

• запитання з преамбулою. Запитання Описові методи 5 страница про певний факт може бути сприйняте респондентом як оцінка цього факту. Щоб уникнути цього, варто ставити за­питання в такій формі, щоб послабити його оцінність. Наприклад: «Одні люди щодня прибирають квартиру, інші роблять це час від часу. Як найчастіше робите Ви?». Тут у преамбулі зазначено, що далеко не всі лю­ди роблять так, як прийнято вважати найкращим. Це дає змогу респондентові вільніше себе почувати і правдиво розповісти про свою поведінку.

Як правило, в анкеті чергують різні види запитань. За змістом запитання можна поділити на:

• запитання про факти — одержання інформації про
соціальні явища, про стан справ на роботі чи в Описові методи 5 страница особисто­
му житті, про вчинки оточення й самого респондента;

• запитання про знання — розкриття того, що знає і що
' може сказати респондент. Як правило, ці запитання

мають на меті виявити рівень інформованості рес­пондента і його знання у певній галузі. Такі запитан­ня можуть містити завдання, експериментальні й ігрові ситуації, рішення яких потребує від опитувано­го використання певних навичок, знання конкретних фактів, подій, імен;

• запитання про думку— спрямовані на виявлення по­
бажань, очікувань, планів на майбутнє. Можуть сто­
суватися будь-яких проблем, а також особистості са-


мого респондента. Відповідями тут будуть оцінні су­дження, базовані на індивідуальних уявленнях. Досліджується ставлення людини до Описові методи 5 страница тих чи інших подій і явищ;

• запитання про мотиви — виявляють суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї поведінки. Варто враховувати, що одне запитання про мотиви не може дати справжню картину мотивації, для цього потрібен цілий комплекс подібних запитань;

• основні і контрольні запитання. Роль основного мо­же грати запитання, яке ставлять у прямій формі. Контрольні запитання ставлять у непрямій формі й розташовують в анкеті на деякій відстані від основно­го і одне від одного.

Анкети класифікують за темою опитувань: анкети щро події, анкети на з'ясування ціннісних орієнтацій, статис­тичні анкети (у переписах населення) тощо.

Запитання як індикатори. Дуже важливе Описові методи 5 страница місце в підго­товці до анкетування займає перетворення мети опитування (програмного питання щодо об'єкта дослідження) в запитан­ня, пропоновані респондентам. Кожне запитання (й, відповідно, кожен варіант відповіді на нього) має бути інди­катором якогось певного параметра досліджуваного об'єкта.

Структура анкети, вимоги до запитань. Точність і до­стовірність результатів опитування визначається серед іншого й чіткістю структури анкети та формулюванням за­питань. Структура питальника має базуватися на логічній послідовності звертання до запланованих тем дослідження. Неправильно структуровані анкети являють собою ме­ханічний набір неграмотно сформульованих запитань, які можуть викликати в респондентів здивування і роздрату­вання. Непрофесійні питальники можуть дуже істотно спотворити Описові методи 5 страница загальні результати дослідження. Більше того, такі анкети часом самі є джерелом формування перекруче­ної громадської думки.

Існують спеціальні способи постановки запитань різних типів (поведінкових запитань, запитань про знання, про ус­тановки респондента, про його думки і переконання), є різні підходи до формулювання запитань, до врахування впливу контексту, а також до пропонованого респонден­тові набору варіантів відповіді [14].



- 74


75 -


Неодмінним елементом удосконалення анкети є пілотне (зондажне) тестування питальника, за результатами якого проводиться заключна корекція анкети. Формулювання за­питань має також ураховувати культурні аспекти конкрет­ного середовища, в якому проводитиметься опитування. Звичайно, ключові принципи масових опитувань єдині для всіх культур, однак треба Описові методи 5 страница приділяти увагу нюансам мови й етикету спілкування, характерним для досліджуваного соціального середовища.

Важливо, щоб відповіді на запитання можна було об'єктивно і з високою надійністю оцінити. Це можна зро­бити завдяки продуманій формі запитань. Наведемо форми запитань, які вважаються найбільш ефективними [4]:

• запитання з відповіддю типу «так — ні» (дихотомічні пи­тання), їх легко формулювати, вони зрозумілі для опи­туваних, і респонденти відповідають на них швидко;

• трихотомічні запитання з відповідями типу «так — важко відповісти — ні». Це варіант запитань типу «так — ні» з додаванням категорії непевності, тому що деяких людей дратує, якщо їх змушують відповідати або «так», або «ні» на запитання, у відповідях Описові методи 5 страница на які вони не дуже впевнені. Прикладами трихотомій є: «завжди — іноді — ніколи», «правильно

— не знаю — неправильно», «згодний — не впевне­
ний — не згодний». Однак «середня» категорія рідко
буває інформативною для дослідника;

• альтернативні запитання (з відповідями типу «правда

— неправда»). Ці запитання являють собою твер­
дження (часто від першої особи), що їх опитувані ма­
ють визначити як правильні (чи неправильні) для них;

• запитання з відповідями типу «подобається — не по­добається». Опитувані повинні вказати, подобається їм запропоноване чи ні;

• запитання з рейтинговими шкалами. Це запитання, до яких додаються рейтингові шкали. Використову­ють шкали, крайніми значеннями яких є, як правило, «завжди — ніколи» і «безперечно так — безперечно Описові методи 5 страница ні». Типовим прикладом може бути: «Мені подо­бається бувати з друзями в кафе: завжди — дуже час­то — часто — час від часу — рідко — дуже рідко — ніколи». Щоправда, наведений приклад не можна


вважати дуже вдалим, оскільки можлива різна інтер­претація респондентами термінів часто / рідко.

На всі запитання респонденти мають відповідати са­мостійно і настільки правдиво, наскільки це можливо.

Іноді для спеціальних цілей (наприклад, щоб зменшити тенденцію до соціально позитивних відповідей) використову­ють такі методи конструювання анкет, коли запитання в них за формою є такими самими, як і в звичайних анкетах, але відрізняються за інструкціями (наприклад, опитувані повинні відповідати на запитання так, начебто Описові методи 5 страница вони дивляться на себе збоку, чи так, якби вони були такими, як їх бачать інші).

Можливі причини низької валідності опитування. Роз­робляючи анкети, треба враховувати деякі проблеми, які можуть призвести до низької валідності опитування:

• установка на згоду— тенденція опитуваного погоджу-, ватися з твердженнями чи відповідати «так» на запи­тання, незалежно від його змісту. Найчастіше буває, коли твердження (запитання) неоднозначні й непевні;

• установка на соціально схвалювані відповіді — тен­денція опитуваних відповідати на запитання так, щоб виглядати «соціально позитивним». Тобто, якщо можлива «соціально схвалювана» відповідь, то дуже ймовірно, що опитувані даватимуть саме її;

• установка на непевні чи середні відповіді — якщо в питальнику Описові методи 5 страница наведено середню категорію відповідей, яка відбиває нерішучість чи невпевненість у відповіді («не впевнений», «не знаю», «важко відповісти»), то багато опитуваних можуть до неї вдаватися як до без­печного компромісу;

• установка на «крайні» (розташовані на краях шкали) відповіді — може виявлятися при використанні бага­тоелементної рейтингової шкали. Деякі опитувані, незалежно від змісту питань, воліють вибирати крайні відповіді [4].

Щоб перебороти описані проблеми, треба:

• не давати можливості опитуваним зрозуміти, що саме
вивчається за допомогою анкет (особливо анкет-
тестів). Не для того, щоб увести респондентів в оману,
а тому, що якщо опитувані здогадаються, що цей тест
призначений для виміру риси X, то їхні відповіді Описові методи 5 страница бу­
дуть відбивати не реальний стан справ, а їхню точку»



- 76


- 77 —


зору на наявність (відсутність) у себе цієї риси. Уяв­лення ж деяких опитуваних про свою особистість мо­жуть бути значно перекрученими;

• формулювати зрозумілі, недвозначні запитання (твердження), щоб зменшити погрішність, яка вини­кає через неправильне розуміння запитань;

• запитання повинні відбивати конкретні, а не загальні ас­пекти досліджуваної проблеми. Так, запитання типу «Чи подобається вам спорт?» є занадто загальним: термін «спорт» — багатозначний, як і термін «подобається». Треба запитувати конкретніше: «Ви граєте регулярно в яку-небудь спортивну гру?» чи «Ви регулярно стежите за грою вашої улюбленої спортивної команди?»;

• кожне запитання має Описові методи 5 страница містити тільки одне тверджен­ня. Розглянемо, наприклад запитання, призначене для вимірювання расизму: «Думаю, варто змусити чорних і представників інших рас емігрувати». Це за­питання є невдалим. Є расисти, які не люблять негрів, але до інших рас ставляться спокійніше. Інші расисти вважають усіх (хоч білих, хоч чорних), хто не є корінними жителями їхньої країни, другосортними. Отже, частина расистів може позитивно відповісти на це запитання, тоді як інші расисти — ні (оскільки вони вважають, що тільки чорних треба примушува­ти до еміграції, а інших іноземців можна не чіпати). Отже, в цьому запитанні занадто непевне формулю­вання і до того ж воно містить водночас два Описові методи 5 страница запитан­ня. Варто було б дати точніше твердження: «Думаю, варто змусити негрів емігрувати». У такому форму­люванні запитання зрозуміліше (вислів «чорні» замінено на більш конкретне), і в ньому залишилося тільки одне запитання (слова «і представники інших рас» вилучено);

• бажано уникати слів, що описують частоту дій. Вони
суб'єктивні і вносять невизначеність. Наприклад, «Чи
часто вам сняться сни?» Тут усе залежить від
суб'єктивного розуміння слова «часто». Деякі опиту­
вані можуть вважати, що бачити сон раз на місяць —
це часто, і відповідатимуть на запитання ствердно.
Інші можуть думати, що один сон за ніч — це не час­
то, і відповідатимуть «ні». Отже Описові методи 5 страница, у такому вигляді за-


питання є безглуздим. Краще спитати: «Вам сняться сни двічі на тиждень, рідше чи частіше?»;

• треба уникати термінів, що виражають почуття. Замість цього бажано сформулювати запитання в контексті поведінки (див. вище запитання про став­лення до спорту);

• бажано інструктувати респондентів, щоб вони давали ті відповіді, які в них першими спадають на думку;

• якщо треба виміряти соціально бажані чи небажані риси, то варто уникати прямолінійного підходу, як у твердженнях типу: «я не розумію гумору: (так, ні)»; «я постійно брешу: (так, ні)»; «я недостатньо сексуаль­ний: (так, ні)»; «я заздрісна і ревнива людина: (так, ні)» іпод.;

Обробляючи й аналізуючи отримані дані Описові методи 5 страница, дослідник має \ пам'ятати, що анкетне опитування є асиметричним спілку­ванням: інтерв'юер бере на себе переважно функції суб'єкта, а респондент виступає як об'єкт; в інтерв'юера є мета (одержати щирі відповіді на запитання), а в опитувано­го такої мети немає, а отже, він може уникати участі в опи­туванні або бути нещирим; інтерв'юер підходить до теми анкетування з наукових позицій, респондент же мислить за законами буденної свідомості.

Спеціальні дослідження показали, що рівень щирості відповідей респондентів залежить не лише від змісту запи­тань, а й від способу контактування дослідника з респонден­том у процесі Описові методи 5 страница опитування. Тут найслабкішою ланкою вважа­ються телефонні інтерв'ю. Вони помітно поступаються іншим методам збирання даних з погляду достовірності і якості отриманої інформації. Відповідаючи по телефону, рес­понденти мають більш високий рівень тривожності і диском­форту, тому ситуація телефонного опитування частіше, ніж інші різновиди опитувань, «провокує» появу нещирих (як правило, соціально бажаних) відповідей. Більшість респон­дентів, відповідаючи на запитання про те, який різновид опи­тування їм більше до вподоби, назвали персональне інтерв'ю, тоді як телефонному вони відвели останнє місце [10).

Якщо досліджуються складні соціально-психологічні ут­ворення (стереотипи, мотиви, цінності, самоідентифікація) аудиторії, то, щоб уникнути викривлень, треба враховува Описові методи 5 страница­ти, що у психіці людини переплетені дві реальності:




79 -


• безпосередні відчуття і переживання, неусвідомлені на мовному рівні;

• уявлення про свої відчуття і переживання, опосеред­ковані мовою і суспільною практикою.

Припустимо, ми досліджуємо ціннісні орієнтації ауди­торії. При цьому ми повинні розрізняти три складові соціальної установки респондента: а) когнітивну (запитан­ня типу «На скільки добре ви знаєте те-то?»); б) афективну («Як ви оцінюєте те-то?»); в) поведінкову — («Як би ви вчи­нили, якби ...?).

Якщо ви прямо запитуєте респондента про його відчут­тя, емоції чи мотиви, то варто пам'ятати, що відповідь рес­пондента буде йти не з його афективного, а з його Описові методи 5 страница когнітив-ного рівня (тобто насправді ви отримаєте відомості не про мотиви респондента, а про те, що він думає про свої моти­ви). Людина, як правило, мало усвідомлює свої справжні мотиви; вони пов'язані з особистісним смислом, спе­цифічним для кожного індивіда. Цей підсвідомий смисл ча­сто не існує в мовній (інакше кажучи, свідомій) формі. Інформація з когнітивного рівня більш раціональна, але і більш залежна від соціального оточення, перебуває під впливом стереотипів [19]. При цьому сама ситуація опиту­вання теж може вносити суттєві зміни в усвідомлення рес­пондентом певних явищ. Але ж дослідник цього не прагнув, чи не так? Тому Описові методи 5 страница, і формулюючи запитання, і аналізуючи от­римані дані, варто такі моменти не випускати з уваги.


documentalpfsgv.html
documentalpfzrd.html
documentalpghbl.html
documentalpgolt.html
documentalpgvwb.html
Документ Описові методи 5 страница